Najvishche shchastja = Найвище щастя

Коли додому я прийду

В годину радісно-побідну,

Я на коліна упаду

І поцілую землю рідну

Дніпро, і лавра, і мости,

Веселий гомін, дзвін трамваю...

По бруку рідному іти —

Я щастя вищого не знаю.

Сніги... Башкирія... Блакить.

Як сльози, падають години,

І у лице моє шумить,

Ридає вітер з України.