Menі Іsmena sercem vіrit' = Мені Ісмена серцем вірить

Мені Ісмена серцем вірить

І жде, шо я вернуся знов.

Як цю зневажити довіру,

Як обмануть її любов?

Вона мене кохає щиро,

її ж я зрадити готов.

Таїтися, чи рвать шалено

Ті узи, що єднали нас?

Мені вся віддана Ісмена,

Я ж їй смутний готую час.

Всім серцем жде вона на мене,

В моєму ж серці пломінь згас.

Коли ж з Розіною буваю,

Так легко на душі мені —

Нічого кращого немає,

Як в очі глянуть чарівні,

Я всю їй душу відкриваю,

Долаю думи навісні.

А кучері її хвилясті —

У світі кращих не знайти,—

На серці я готов на щастя

Носить ці квіти чистоти

Аж поки дні мої скінчаться,

Щоб з ними й у труну лягти.

О, скільки раз в розлуці з нею

Я їх сльозами обмивав,

Журивсь самотністю своєю

І від Розіни це ховав,

Та лиш од любої моєї

Надій на радість дожидав.