Fіnalє = Фіналє

Розжалобилася душа

У смутках непомірних,

Що збулась радості життя,

І що опущена, сама

Йде по полях безмірних.

Йде в пізню осінь. Сніг паде

І в сірій грязі тає.

Ні ту, ні там, ніде, ніде,

Ніхто, нічо її не жде,

Ніхто її не знає.

Довкола неї тишина,

Така, що дзвоном дзвонить,

Така бліда, така німа,

Що в ній нічо, нічо нема,

Лиш смуток сльози ронить.

Лиш з тихим шелестом на шлях

Падуть листочки бідні,

Як той знечев'я вбитий птах...

Падуть зівсім, зівсім отак

Надій листки послідні.