Car Gorokh = Цар Горох

Колись був славний цар Горох,

В історії незнаний.

Без слави добре спав за трьох,

Немов простий підданий.

Замість корони тільки й мав

Ту шапочку що надівав, як спав.

Ах-ах-ах-ах-ох-ох-ох-ох!

Який був добрий цар Горох!

Ох ох!

В хатинці жив він, добре їв

Разів із пьять на днину,

Щодня державу обьїздив,

Для того й мав шкапину.

Не мав озброєних вояк,

Але держав він двох собак, он як.

Ах-ах...

Охоту мав він до пиття,

І пив зовсім не воду,

Зате ж усе своє життя

За благо пив народу.

З вина він брав собі дохід

Від бочки глек, та й пив, як слід, в обід.

Ах-ах...

Ніхто не вмів би так, як він,

Подобатись дівчатам.

Мабуть, його не без причин

Піддані звали татом.

На рік разів чотири-пьять

За городом учив він рать, стрілять.

Ах-ах...

Він не бажав нових країн

І був сусіда тихий,

З законів тільки й мав один,

Що кожний жив для втіхи.

Народ при йому сліз не знав

І вперше, як його ховав, ридав.

Ах-ах...

Портрет його, як знаєм ми,

Ще приховавсь до нині,

Тепер він вивіска корчми

Найкращої в країні.

Народ туди вчащає пить,

І тільки той портрет уздрить, кричить:

Ах...