Choven = Човен

Заграло, запінилось синеє море

І буйнії вітри по морю шумлять,

І хвиля гуляє, мов чорнії гори

Одна за одною біжать.

Як темная нічка, насупились хмари. —

В тих хмарах, мов голос небесної кари,

За громом громи гуркутять.

І грає, і піниться синєє море…

Хтось човен на море пустив;

Бурхнув він по хвилі, ниряє по волі,

Од берега геть покотив;

Хитається, бідний, один без весельця…

Ох, жаль мені човна! ох, жаль мого серця! —

Чого він під бурю поплив?

Ущухнуло море і хвилі вляглися, —

Пустують по піні мавки;

Упять забіліли, упять простяглися

По морю кругом байдаки.

Деж човен подівся? де плавле мій милий?

Мабуть, він не плавле, бо он-де по хвилі

Біліють із його тріски.

Як човнові море — для мене світ білий

Із малку здавався страшним.

Та як заховаться? Не можнаж вік цілий

Пробути з собою одним!

Прощай, мій спокою! — пускаюсь у море,

І, може, недоля і лютеє горе

Пограються з човном моїм!…