Do Khorticі = До Хортиці

Стугонить Дніпро по скелях,

Б'ється об пороги; все питає:

“Де ж ви, діти, де мої небоги?”

Стугонить Дніпро з порогів,

Лине до Хортиці, каже:

“Байдо! Де ж твій город,

Стяг і гаківниці?

Де та Січа, що, як море,

Силою кипіла, тая воля,

Що в роздоллі пеклом клекотіла?”

Розвалилися редути і рови

Густою од низів і до вершини

Вкрилися травою.

В гранях Січі спить нерушно

Кам'яна планина;

Землю, славою покриту,

Топче товарина.

На козачим вжитку

Німці хат набудували,

Ґрунт пошарпали,

Побили, ралом заорали.

Воля, ретязем повита,

В плавнях спочиває;

Слава, кров'ю перелита,

По світу блукає.

А Дніпро біжить до моря,

Все пита Хортиці: “Де ж

Та Січа, де ж той Байда,

Стяг і гаківниця?”