V grudjakh vogon' = В грудях вогонь

В грудях вогонь, холодне повівання

Вже чую смерті над чолом…

І знов зрина пекучеє питання,

Яким заснути маю сном?

Чи в ту страшну, сподівану хвилину,

Коли перерветься життя,

Все, що любив, і сам цілком я згину?

Погаснуть враз всі почуття?

Чи та любов переживе могилу,

І буде знов моя душа страждать

За свій народ, за Україну милу,

Про неї думати, гадать?

Над селами обдертими літати

І люду, в темрявім кутку,

На боротьбу відвагу надихати

Й будити силу в сповитку?

О, коли так – в обіймища холодні

Хоч зараз ляжу у труну,

І без жалю у безвісні безодні

На віки вічнії пірну!