Koli b gora znevіri vpala = Коли б гора зневіри впала

Коли б гора зневіри впала,

Коли б зажеврілась мета,

Моя б ще сурма золота

Весняним громом пролунала.

Мовчу, мовчу. Кому співати?!

Цим фарисеям, крамарям?

Та кожний з них готов продати

Ще раз зруйнований наш храм.

Хіба розбудиш їх громами,

Хіба їх душі камяні запалиш,

Проймеш блискавками ти,

Весь палаючий в огні?!

О ні! Єдина в них турбота —

Це хліб та гріш на чорний день,

Чужа для них твоя скорбота,

І плач, і гнів твоїх пісень.

Для них ти що?

Страшна потвора, безсилий блазень,

Що упав, що криком-зойком

Ще учора заснуть їм міцно не давав.

Мовчу... Іду шляхом зневіри,

Тернами, кручами іду...

І капа кров з моєї ліри,

І квітне маком по сліду.