Peklo, zdavalos', bulo v tu godinu = Пекло, здавалось, було в ту годину

Пекло, здавалось, було в ту годину...

Грім, як шалений, стогнав і ревів,

Блискавок стріли літали без впину,

Ввесь небозвід то палав, то чорнів.

Буря пройшла, і я з жахом питаю:

Що ж то зробилось з коханого краю?

Певно, руїну та буря зробила?

Кажуть “Вербу десь розбиту добила”.

Думко! коли я тебе виливаю в слово холоднеє,

В пісню свою, пекло таке ж я в душі своїй маю —

Спалює всю воно душу мою...

Думко! остуджена словом людським, —

Пісне! що зробиш ти в краї моїм?

Може, удариш в вербу недобиту,

В ту, що жила, не радіючи світу?!