Pojete! Licarju krasi = Поете! Лицарю краси

Поете! Лицарю краси, зірви свої лілеї

І їх востаннє піднеси твоїй прекрасній феї.

Ти правиш месу. О, чудний!

Поглянь: твій храм порожній,

Єдиний промінь заблукав сюди,

Як подорожній.

Бо що юрбі твої слова, громи

І сила духа, коли на ліжку голова

І під кожухом вуха.