Do lastіvki = До ластівки

Люба ластівочко, милий пташку мій,

Ти мене не кидай, не лети в вирій!

Піднесись до хмари, поверни долом

Понад нашим краєм, над нашим селом!

До мого віконця, спустись, прилини,

І радісну пісню мені задзвони,

І голоском своїм тугу мні розвій —

Зажди, щебетушко, не лети в вирій!

А ластівка каже: „Не вдержиш мене!

Мене тая туга з віконця жене.

А люде лихії гонять зпонад стріх,

І в хмарах ще чути їх пакісний сміх.

Ні волі, ні миру, ні сонця — твій край!

Не гай мене, друже, — я лечу у рай!“